Трьох українців на «Чорнобильському шляху» заарештували, а координатор групи «експортерів демократії» залишився продовжувати «підривну» роботу
Депортовані українці повернулися з Білорусі. До українського кордону активісти «Студентського братства», арештовані у Мінську 26 квітня під час акцій опозиції, їхали поїздом на Харків у супроводі міліції. Потім цілий день добиралися електричками до Києва. Їх зустріли на вокзалі українські та білоруські журналісти та друзі-«братчики». Несподіванкою для перших двох – Сашка й Сергія – було те, що наступним поїздом приїхав Макар, якого білоруські прикордонники повторно затримали і висадили з харківського поїзда. В Макара, який вчиться на музиканта, білоруські силовики забрали фотоплівку та диски з білоруською опозиційною музикою.
Найбільше запам’яталася активістам «Студентського братства» реакція білорусів на підняття першого українського прапора під час несанкціонованої частини демонстрації «Чорнобильський шлях». Картина така: тисячна колона демонстрантів іде тротуаром проспекту Незалежності, а дорогою повільно, «в ногу» із демонстрантами, їдуть три «зековози» та машини з гучномовцями, попереджаючи про кримінальну відповідальність за проведення несанкціонованої акції. На чолі колони, відразу після тих «молодофронтівців», що несли біло-червоний банер «Чорнобильський шлях», йшли активісти «Студентського братства». В якийсь момент один із «братчиків» дістає з-під куртки і розкладає п’ятиметрове вудилище, інший скидає куртку і розв’язує величезний самошитий синьо-жовтий стяг, обмотаний навколо його сорочки-вишиванки. Решта українців чіпляють цей прапор на вудилище. Український прапор виявився найбільшим і найвище піднятим прапором на «Чорнобильському шляху». Появу української символіки зустрів радісний гамір усієї колони, почулися оплески, вигуки: «Українці з нами!». Учасники акції почали скандувати «Україна – Бєларусь – разом», кинулися вітати наших…
Але режимом «бацьки» Лукашенка все це заборонено, тож оперативники білоруських спецслужб вдалися до карних заходів. Вже на мітингу коло Академії наук українців почали брати в кільце з перевдягненої у «штатське» агентури, яке дедалі звужувалося. З’явилися провокатори, які видавали себе за учасників демонстрації і висловлювали обурення тим, ніби український прапор перекриває менші білоруські прапори. У відповідь на це білоруси – справжні учасники акції – висміяли агентів та запропонували їм «піти перевдягтися».
Зрештою сталося те, що мало статися. Останнім сигналом, що арешт неминучий, став «контрольний дзвінок», як виявилося – для уточнення місця перебування «братчиків»: набрали номер координатора групи активістів «Студентського братства» і помовчали в слухавку. За п’ять хвилин троє українців були затримані й опинилися в авто, контрольованому лукашенківськими агентами. Проте іншим «братчикам» вдалося уникнути арешту. На волі залишився і координатор групи «експортерів демократії». Він досі перебуває в Білорусі й проводить зустрічі з представниками білоруських організацій, плануючи подальші спільні заходи «Студентського братства» із нашими північними сусідами як на території Білорусі, так і на території України.
