Трэба пашпарты раздаць, правесьці рэферэндум аб стварэнні Курскай Народнай Рэспублікі.
Сергій Рачинський
15.08.2024
Покращення позиції на переговорах шляхом окупації території агресора може свідчити тільки проте, що і агресор і жертва агресії не вважають окупацію порушенням чиїх-то прав. Тобто з точки зору обох сторін переговори не можуть йти про вихід агресора з окупованих територій, бо це, ніби, "об'єктивна реальність" війни. Переговори можливі лише про обмін окупованими територіями, причому окупантами стають і агресор, і жертва агресії. Якщо хтось вважає, що жертва агресії не стає окупантом внаслідок таких дій, то тоді необхідно визнати, що і принцип недоторканості кордонів не має сенсу. Але саме на ньому базується звинувачення агресора!
Там, де діють держави (тобто люди, які являють собою державу), там немає місця для логіки правової системи. Коли йдеться про державу, то звинувачення в агресивності це просто образа, як називати одне одного фашистом чи імперцем. Просто образи з політичного словника. Вони не мають сенсу в такому застосуванні. Важливо голосно їх вигукувати. Право у таких конфліктах почне діяти тільки після появи власника. Його немає, ні на нашому боці кордону, ні на їхньому. І там і там все належить державі (часом це звучить як все належить народові, але суті це не міняє).
Але належність державі (умовній сутності) не заміняє власність. Отже, переговори матимуть сенс з точки зору права тільки коли за столом переговорів сидітиме власник (або його представник) який постраждав від агресії. І інша особа - агресор. І мова може йти тільки про розмір компенсації за порушення права. Власнику не потрібно захоплювати власність агресора, щоб покращити свої "переговорні позиції". На його боці право.
Коли в правову систему починають бавитися люди, які скасовують право на підконтрольній їм території, тобто люди держави, різниця між агресором і жертвою агресії стає уявною. Хто гучніше буде називати іншого агресором, той і агресор. Саме цим визначається необхідність стати агресором і для жертви агресії, щоб мати можливість домовлятися. Такі переговори - це просто розділ сфер контролю між двома агресорами, якими за виначенням є всі держави.
1
15.08.2024
Сергій Рачинський, открывайте статут ООН, международные конвенции и читайте, что страна на которую напала другая страна, в качестве обороны имеет полное право наносить ответные удары и атаки в том числе и на территории страны-агрессора, которой является рф. Россия начала эту войну, нарушив все законы, конвенции и двухсторонние соглашения, Россия ежедневно совершает военные преступления. А когда на эти преступные действия со стороны рф, Украина в ответ наносит удары по агрессору, придерживаясь всех конвенций, то у кремлевских и тех кто сидит с Гугл транслейтом, начинается вой, что не соблюдаются законы. Прям смешно читать ваше скопированное сообщение, которое гуляет по различным каналам, и скорее всего распространяется кремлеботами.
Проста жыхар
16.08.2024
Сергій Рачинський, добра карыстаецеся гугл-транслэйтам. Гэты ваш тэкст мусіць пераканаць усіх чытачоў, что рабсея - ахвяра?
Украінскія ўлады прапанавалі жыхарам Курскай вобласці эвакуявацца на тэрыторыю Украіны
Там, де діють держави (тобто люди, які являють собою державу), там немає місця для логіки правової системи. Коли йдеться про державу, то звинувачення в агресивності це просто образа, як називати одне одного фашистом чи імперцем. Просто образи з політичного словника. Вони не мають сенсу в такому застосуванні. Важливо голосно їх вигукувати. Право у таких конфліктах почне діяти тільки після появи власника. Його немає, ні на нашому боці кордону, ні на їхньому. І там і там все належить державі (часом це звучить як все належить народові, але суті це не міняє).
Але належність державі (умовній сутності) не заміняє власність. Отже, переговори матимуть сенс з точки зору права тільки коли за столом переговорів сидітиме власник (або його представник) який постраждав від агресії. І інша особа - агресор. І мова може йти тільки про розмір компенсації за порушення права. Власнику не потрібно захоплювати власність агресора, щоб покращити свої "переговорні позиції". На його боці право.
Коли в правову систему починають бавитися люди, які скасовують право на підконтрольній їм території, тобто люди держави, різниця між агресором і жертвою агресії стає уявною. Хто гучніше буде називати іншого агресором, той і агресор. Саме цим визначається необхідність стати агресором і для жертви агресії, щоб мати можливість домовлятися. Такі переговори - це просто розділ сфер контролю між двома агресорами, якими за виначенням є всі держави.