Наталья Толочко. Кранай усё, кранай, кранай, кранай… Стихотворение
От Редактора. На тьму, окутавшую родной край, люди реагируют по-разному. Судя по редакционной почте, многие, кто раньше редко писал, стали писать — сообщения, воспоминания, наблюдения, а кто-то и стихи. И в этой поэзии темных дней я отчетливо чувствую мотивы из «первого нашенивского периода», начала ХХ века. Несколько таких стихотворений мы опубликуем в эти дни. Со временем псевдонимы раскроются.

Вясна, не стукай у дзверы — адчыняй.
І ўваходзь ужо па звычцы даўняй.
Кранай усё, кранай, кранай, кранай
Сакавіком, красавіком і траўнем.
Зімовае зняпраўдзі насланнё,
Пакінь у слядах сваіх пяшчотных кветкі,
Тапі ільды і першай цеплынёй
ты прытулі, вясна, маю планету.
Ці хоць палову ад яе, хоць чвэрць, —
Блакітнай, непадробнай, непаўторнай.
Каб трохі ўтульней ёй было ляцець,
Вальсуючы, у сістэме нашай зорнай.
Адхукай свет і душы расшпілі,
Паварушы і пабудзі жывое,
Засмяглае — даверху наталі,
Пераканай нясмелае сабою.
Праз шчыліну праточыцца вясна,
Паміж аблокаў промнямі ўліецца.
Непаслухмяная і шчырая, яна
Скудлаціць свет і замілуе сэрца.
Сейчас читают
Ее не хотели брать в музыкальную школу, а в 14 она сыграла в Карнеги-холле в Нью-Йорке. Белорусская скрипачка — о жизни в Лондоне, заработках и чем скрипка Страдивари за 14 миллионов евро отличается от обычной
Комментарии
паэзію ані тут іш ты удумалі
ненормальная
будто каронавирус по ней не проходил
руки обработала? маску надела?
перш чым кранаць
зиму
а кто любит весну и лето, те вот -
встречайте первую леди 3%имбабве